Кібербулінг - нова форма насильства над дитиною
Прогрес - штука різнобічна, яка разом з користю і розвитком несе нові ризики та проблеми. Кібербулінг - один із прикладів такої проблеми. Це досить нове поняття для нашої країни, воно прийшло до нас із Заходу разом з чатами і соціальними мережами.
Кібербулінг - одна з форм залякування, переслідування, насильства, цькування дітей та підлітків за допомогою інформаційно-комунікаційних технологій (мобільних телефонів та інтернету). Та особливо процвітає він у мережі.
Основною проблемою віртуального простору є те, що спілкування за допомогою всесвітнього павутиння полягає у відсутності безпосереднього міжособистісного контакту, тобто, ми не бачимо свого співрозмовника і, відповідно, не можемо до кінця бути впевненими в тому, ким він насправді є. Таким чином, кожен може придумати собі абсолютно нове «амплуа», нову поведінку, нове життя. І дуже малоймовірно, що випадкові знайомі з «павутиння» колись з'ясують правду: в цьому своєму «новому житті» ми не зобов'язані відповідати за свої висловлювання, дії і вчинки – зрештою, ми ж це робимо не від себе, так що можна вести себе як завгодно.
Тож часто цим користуються підлітки по відношенню один до одного, а також і дорослі, що мають психологічні проблеми.
Кібербулінг складається з безлічі методів для залякування і цькування своїх «потенційних жертв»:
* Анонімні погрози - пересилання листів без підпису на електронну адресу своєї «потенційної жертви», в яких прописані образи, залякування, часто з використанням ненормативної лексики.
* Переслідування - довготривала часта розсилка своєї «потенційній жертві» через мобільний зв'язок та електронну пошту повідомлень, а в подальшому - шантажування її якимись фактами з її ж особистого життя.
* Використання особистої інформації - отримання особистої інформації про «потенційну жертву» через злам її електронної пошти або сторінки в соціальних мережах і використання для шантажування чи знущань.
* Флеймінг - це обмін короткими емоційними репліками між двома людьми - агресором і «потенційною жертвою» (іноді, агресорів може бути декілька). Мета агресора - принизити «жертву» і, тим самим, отримати від цього задоволення.
* Хеппіслепінг - це відеоролики, в яких зняті реальні сцени насильства. Найчастіше ці ролики розміщуються на таких ресурсах, де їх можуть переглядати мільйони людей. Природно, такі ролики в більшості випадків «заливаються» в мережу без згоди «потенційної жертви».
Чому діти займаються кібербулінгом?
Розмірковувати на цю тему можна довго і не завжди можливо докопатися до справжньої причини і мотиву конкретної людини. Одні, наприклад, вважають це смішні і забавні способом самоствердитися, інші - хочуть помститися «ось тій дівчинці, яка відбила мого хлопця», треті - хочуть ще більше познущатися над однокласником, якого і так вже давно списали до когорти невдах, тобто «добити» слабкого, четверті - просто роблять заборонені речі, тому що «адже нам за це нічого не буде, тому що ніхто нічого не доведе». Але це тільки закономірності, а своїх особистих і, отже, суто індивідуальних причин, що витікають з унікального життєвого досвіду, може бути ще скільки завгодно. Крім того, не слід забувати про зростаючий «градус» цинізму, аморальності і жорстокості сучасного суспільства.
Але все ж повернемося до закономірностей і розглянемо стандартну структуру кібербулінга на прикладі його учасників та їх психологічних портретів:
1. Агресор - людина імпульсивна, яка прагне головувати над усіма, щоб її всі слухалися і боялися, агресивно налаштована не лише до ровесників, але й до дорослих (батьки, вчителі); не вміє співчувати, фізично сильніша «потенційної жертви».
2. Потенційна жертва - людина замкнена, вразлива і сором'язлива, яку легко налякати, невпевнена у собі, дуже за все переживає, має занижену самооцінку, депресивна, часто думає про суїцид, не має близьких друзів, більше спілкується з дорослими, ніж з ровесниками, фізично слабша за «агресора».
3. Спостерігач - людина, якій дуже цікаво переглянути (в деяких випадках і зафіксувати) процес цькування та знущання однієї людини над іншою.
Якщо дитина стала «потенційною жертвою» в процесі кібербулінга, то їй дуже страшно про це розповісти дорослим. Це може відбуватися з різних причин:
- діти можуть вважати, що дорослі не зуміють вирішити проблему такого роду;
- діти думають, що дорослі не будуть сприймати їхню проблему, як серйозну;
- діти вважають, що коли розкажуть про цю проблему комусь із дорослих, то їм буде тільки гірше - спрацює як своєрідний «донос на агресора», від якого зазвичай добра чекати не доводиться.
ЩО РОБИТИ?
Якщо ви бачите, що ваша дитина дуже змінилася, якщо відчуваєте, що з нею щось не так, спробуйте викликати її на відверту розмову. Тільки уникайте криків і «моралі», не потрібно гучних фраз, типу: «а от я в твої роки ...» або «я ж тобі казала!». Вашій дитині і так важко, а ви, в першу чергу, маєте бути для неї другом, якому вона дійсно може довіряти.
Розібравшись що до чого, слід визначити людей, до яких можна звернутися для вирішення ситуації. Якщо справа відбулася в школі - варто обговорити з вчителями, директором школи, з батьками «агресора», і безпосередньо з самим «агресором». Природно, бити і ображати останнього не потрібно, але позначити його позицію і позицію «жертви», а також вашу, як батька потерпілого - просто необхідно. Поясніть, що образи, нанесені у віртуальному інтернет-просторі, такі ж реальні, як і ті, що сказані віч-на-віч.
Якщо ж знущання переходять всі межі, то можна звернутися і до правоохоронних органів або перевести дитину до іншої школи.
Кібербулінг небезпечний не менше, ніж знущання в звичному розумінні. І зачіпає ця проблема не лише дітей та підлітків (безпосередніх учасників), а й дорослих, які повинні підтримувати і допомагати своїм дітям у такій ситуації та запобігати їм. Багато дітей, що стали «потенційними жертвами» кібербулінга, не витримавши такого психологічного удару, прощалися з життям.
Для того, щоб запобігти проблемі кібербулінга батькам слід вчити змалечку своє чадо безпечно використовувати комп'ютер, інтернет та інші інформаційно-комунікаційні технології. Слід попереджати дитину про те, що проблемами, які виникають у віртуальному просторі, теж потрібно ділитися з батьками і разом їх вирішувати.
П'ять причин відмовитися від соцмереж
Сьогодні важко уявити своє життя без популярних соцмереж: тут ми знайомимося, спілкуємося з близькими, обмінюємося фотографіями та проблемами. Але чи справді переваги соціальних мереж можуть перекрити весь негатив від них?
Про негативний вплив соцмереж на особистість уже існує чимало досліджень і ми пропонуємо кілька з них, які, можливо, змусять вас замислитися над необхідністю такого "соціального" спілкування:
1. Проблеми з вагою. Залежність від соціальних мереж може призвести до розладу харчової поведінки. Недавнє дослідження, проведене в Університеті Піттсбурга показало, що з 1675 дорослих жителів Америки (у віці від 19 до 32 років) ті, які мали залежність від соцмереж, в 2,2 рази частіше страждали від проблем з вагою.
2. Тривожний стан. Дослідження, проведене в Університеті штату Індіана, показало, що дівчата частіше за все використовують соціальні мережі для публікації власних знімків, щоб показати, як добре вони виглядають, в той час як хлопці використовують медіа для демонстрації своїх досягнень. І дівчата, і хлопці стали надмірно переживати не за реальні досягнення чи надбання, а за кількість "лайків", на грунті чого у багатьох стали з'являтися комплекси, а в більш важких випадках депресія.
3. Деградація. Дослідники з Корнельського і Пекінського університетів виявили, що люди, які багато часу проводили в Мережі, в меншій мірі здатні розуміти і обробляти інформацію. Це пояснюється тим, що люди, які не розлучаються з гаджетами, відчувають інформаційне перевантаження, що негативно впливає на вирішення завдань в повсякденному, реальному житті.
4. Шахрайство в Мережі. У соціальних мережах процвітає шахрайство, і навіть досвідчені і далеко не дурні люди можуть стати його жертвами. Зломи, спроби обману, загрози, "заробіток в інтернеті", віруси, сумнівні групи і крадіжка особистої інформації це далеко не повний перелік небезпек, що підстерігають любителів "посерфити" по Мережі.
5. Загроза дружбі. Згідно з даними одного з соціологічних опитувань, 15% опитаних назавжди розривали відносини з одним через соціальних мереж, 12% мали досвід, який привів до конфронтації віч-на-віч, а 11% сказали, що соціальні мережі привели до проблем в сім'ї.
Це далеко не весь перелік фактів, які свідчать про негативний влив соцмереж на кожного з нас. У такому випадку не обов'язково відмовлятися від усіх благ, щоб захистити себе. У всьому треба знати міру!