Інклюзивне навчання в школі: кроки до успішного початку
Додаток 1
до наказу від 17.02.2025 № 1
ПОЛОЖЕННЯ
про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами у Дмитрівському НВК
І. Загальні положення
1. Положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами розроблено відповідно до Закону України (ст. 20) «Про освіту», наказу МОН №609 від 08.06.2018 «Про затвердження Примірного положення про команду психолого-педагогічного супроводу дитини з особливими освітніми потребами в закладі загальної середньої та дошкільної освіти».
2.Це Положення визначає основні принципи, завдання та функції, а також порядок організації діяльності команди психолого-педагогічного супроводу дітей з особливими освітніми потребами (далі - Команда супроводу), які здобувають освіту в умовах інклюзивного навчання в закладі загальної середньої освіти.
3. У цьому Положенні терміни вживаються в такому значенні: індивідуальний освітній план - документ (частина ІПP), що визначає послідовність, форму і темп засвоєння дитиною з ООП у закладі ЗЗСО компонентів освітньої програми з метою реалізації її індивідуальної освітньої траєкторії.
4. Персональний склад Команди супроводу затверджується наказом директора Дмитрівського НВК, в якій здобуває освіту дитина з ООП.
5. Команда супроводу дитини з ООП співпрацює з ІРЦ з питань надання корекційно-розвиткових послуг та методичного забезпечення її діяльності.
ІІ. Склад учасників Команди супроводу
1. Склад Команди супроводу визначається з урахуванням освітніх потреб дитини з ООП.
2. До складу Команди супроводу дитини з ООП входять:
постійні учасники:
директор або заступник директора з навчально-виховної роботи,
асистент вчителя, соціальний педагог, вчителі-предметники, батьки дитини з ООП тощо;
фахівці: практичний психолог.
ІІІ. Принципи діяльності Команди супроводу
1. Основними принципами діяльності Команди супроводу є:
- повага до індивідуальних особливостей дитини з ООП;
- дотримання інтересів дитини з OOП, недопущення дискримінації та порушення її прав;
- командний підхід;
- активна співпраця з батьками дитини з ООП, залучення їх до освітнього
- процесу та розробки IПP;
- конфіденційність та дотримання етичних принципів;
- міжвідомча співпраця.
IV. Завдання Команди супроводу
1. Команда супроводу виконує наступні завдання:
- збір інформації про особливості розвитку дитини, її інтереси, труднощі, освітні потреби на етапах створення, реалізації та моніторингу виконання ІПP;
- визначення напрямів психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг, що можуть бути надані в межах закладу освіти на підставі висновку ІРЦ, та забезпечення надання цих послуг;
- розроблення ІПР для дитини з ООП та моніторинг її виконання з метою коригування та визначення динаміки розвитку дитини;
- надання методичної підтримки педагогічним працівникам закладу з організації інклюзивного навчання;
- створення належних умов для інтеграції дітей з ООП в освітнє середовище;
- проведення консультативної роботи з батьками дітей з ООП щодо особливостей їх розвитку, навчання та виховання;
- проведення інформаційно-просвітницької роботи у закладі освіти серед педагогічних працівників; батьків і дітей з метою недопущення дискримінації та порушення прав дитини; формування дружнього та неупередженого ставлення до дітей з ООП.
V. Основні функції учасників Команди супроводу
Заступник директора з навчально-виховної роботи:
- формування складу Команди супроводу;
- призначення відповідальної особи щодо координації розроблення ІПР;
- організація роботи Команди супроводу;
- контроль за виконанням висновку ІРЦ;
- залучення фахівців (в тому числі фахівців ІРЦ) для надання психолого- педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дітям з ООП;
- контроль за виконанням завдань учасниками Команди супроводу своїх функцій;
- розроблення спільно з іншими учасниками Команди супроводу індивідуального навчального плану дитини з ООП;
- залучення батьків дитини з ООП до розроблення і погодження ІПР;
- оцінка діяльності педагогічних працівників, залучених до реалізації ІПР;
- моніторинг виконання ІПР.
o Практичний психолог:
o вивчення та моніторинг психічного розвитку дитини з ООП;
o психологічний супровід дитини з ООП;
o надання корекційно-розвиткових послуг дитині з ООП згідно з IПP¹;
o надання рекомендацій, консультацій та методичної допомоги педагогічним працівникам закладу освіти у роботі з дитиною з ООП;
o консультативна робота з батьками дитини з ООП;
- просвітницька робота щодо формування психологічної готовності в учасників освітнього процесу до взаємодії в інклюзивному середовищі.
- Соціальний педагог:
- соціально-педагогічний патронаж дитини з ООП та її батьків;
- виявлення соціальних проблем, які потребують негайного вирішення, при потребі, направлення до відповідних фахівців з метою надання допомоги;
- вивчення соціальних умов розвитку дитини з ООП;
- соціалізація дитини з ООП, адаптація її у новому колективі;
- інформування дитини з ООП та її батьків про мережу закладів позашкільної освіти, залучення дитини до участі в гуртках, секціях з урахуванням її можливостей;
- надання рекомендацій учасникам освітнього процесу щодо шляхів ефективної інтеграції дитини з ООП в колектив однолітків, формування позитивного мікроклімату в дитячому колективі, подолання особистісних, міжособистісних конфліктів;
- захист прав дитини з ООП, за відповідним дорученням представлення її інтересів у відповідних органах та службах.
- Асистент вчителя:
- спостереження за дитиною з метою вивчення її індивідуальних особливостей, схильностей, інтересів та потреб;
- участь в організації освітнього процесу дитини з ООП;
- участь у розробці ІПP;
- адаптація освітнього середовища; навчальних Матеріалів відповідно до потенційних можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП;
- оцінка спільно з вчителем/вихователем рівня досягнення кінцевих цілей навчання, передбачених ІПР;
- підготовка інформації для учасників засідання Команди супроводу за результатами спостереження за дитиною щодо її індивідуальних особливостей, інтересів та потреб;
- надання інформації батькам, педагогічним працівникам щодо особливостей розвитку дитини з ООП.
- Батьки дитини з ООП:
- доведення інформації про дитину (стиль, спосіб навчання, успіхи, труднощі у виконанні домашніх завдань);
- прийняття участі у роботі Команди супроводу, в тому числі залучення до складання ІПP;
- створення умов для навчання, виховання та розвитку дитини.
VI. Організація роботи Команди супроводу
- Загальне керівництво Командою супроводу дитини з ООП покладається на директора або заступника директора з навчально-виховної роботи, який несе відповідальність за виконання покладених на Команду завдань та розподіл функцій між її учасниками.
- Робота Команди супроводу здійснюється в межах основного робочого часу працівників.
- Однією з організаційних форм діяльності Команди супроводу є засідання її учасників, яке проводиться не менше трьох разів протягом. навчального року.
- За потреби скликаються позачергові засідання. Ініціювати позачергове засідання Команди супроводу може будь-хто з її учасників.
- Головою засідання Команди супроводу є заступник директора або вчитель.
- Рішення засідання Команди супроводу приймаються за результатами колегіального обговорення інформації кожного її учасника відкритим голосуванням (за умови присутності на засіданні не менше 2/3 від загального складу).
- Рішення засідання Команди супроводу оформляється протоколом, який веде секретар засідання. Протокол засідання підписується головою, секретарем та всіма учасниками засідання.
- Секретар призначається із числа складу постійних учасників Команди супроводу.
VII. Організація надання психолога-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг дитині з особливими освітніми потребами
- Відповідно до висновку ІРЦ, індивідуальної програми реабілітації дитини з інвалідністю (за наявності), результатів психолого-педагогічного вивчення дитини Команда супроводу складає індивідуальну програму розвитку дитини з ООП впродовж 2-х тижнів з моменту початку освітнього процесу.
- ІПР погоджується батьками та затверджується керівником закладу освіти.
- Команда супроводу переглядає ІПР з метою її коригування та визначення прогресу розвитку дитини у закладі освіти - тричі на навчальний рік (у разі потреби частіше).
- Відповідно до особливостей розвитку дитини з ООП Команда супроводу розробляє індивідуальний навчальний план та індивідуальну навчальну програму та індивідуальний освітній план в закладі освіти.
- Команда супроводу визначає способи адаптації (у разі необхідності модифікації) освітнього середовища, навчальних матеріалів відповідно до потенційних можливостей та з урахуванням індивідуальних особливостей розвитку дитини з ООП.
- Надання психолого-педагогічних та корекційно-розвиткових послуг здійснюється шляхом проведення індивідуальних і групових занять.
- У разі виникнення труднощів у реалізації ІПР, Команда супроводу звертається до фахівців ІРЦ щодо надання методичної допомоги.
- Команда супроводу формує та узгоджує з батьками розклад корекційно-розвиткових занять дитини з ООП.
- Корекційно-розвиткові заняття згідно з ІПР проводяться педагогічними працівниками закладу освіти та (або) залученими фахівцями ІРЦ, інших установ/закладів, фізичними особами, які мають право здійснювати освітню діяльність у сфері освіти.
https://znayshov.com/News/Details/trudovi_funktsii_ta_profesiini_kompetentnosti_vchytelia_za_profesiinym_standartom_prodovzhennia_1 - професійні компетентності
Пам'ятка для батьків
Відповідно до ст.12 Закону України
«Про дошкільну освіту», п.3, для задоволення освітніх, соціальних потреб,
організації корекційно-розвиткової роботи у складі закладів дошкільної освіти
на підставі письмового звернення батьків або законних представників особи з
особливими освітніми потребами в обов’язковому порядку утворюються інклюзивні
та/або спеціальні групи для виховання і навчання дітей з особливими освітніми
потребами.
Інклюзія – це процес
включення всіх громадян в соціумі. І, насамперед тих, що
мають труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Він передбачає розробку і
застосування тих методів, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати
участь суспільному житті.
Інклюзія - це процес
реального включення осіб з особливими потребами в активнее суспільне
життя.
Інклюзивне навчання - це
комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти дітям з
особливими освітніми потребами, з урахуванням індивідуальних особливостей таких
дітей.
Інклюзивна освіта дозволяє:
·
Розвивати індивідуальні сильні
сторони і таланти дитини.
·
Приймати всіх дітей без виключення
в заклади освіти.
·
Працювати над досягненням
індивідуальної мети, беручи участь в житті громади та колективу.
·
Залучати батьків в процес навчання
і життя закладу
·
Розвивати культуру поваги і
належності до закладу.
·
Мати можливість навчатися і
поважати різні здібності інших.
·
Створювати дружні стосунки з іншими
дітьми.
Переваги інклюзивної
освіти для дітей з особливими освітніми потребами:
·
Завдяки цілеспрямованому
спілкуванню з однолітками поліпшується когнітивний, моторний, мовний,
соціальний та емоційний розвиток дітей.
·
Ровесники відіграють роль моделей
для дітей з особливими освітніми потребами.
·
Оволодіння новими вміннями та
навичками відбувається функціонально.
·
Навчання проводиться з орієнтацією
на сильні якості, здібності та інтереси дітей.
·
У дітей є можливості для
налагодження дружніх стосунків зі здоровими ровесниками й участі у громадському
житті.
Переваги інклюзивної освіти для інших дітей:
·
Діти вчаться природно сприймати і
толерантно ставитися до людських відмінностей.
·
Діти вчаться налагоджувати й
підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.
·
Діти вчаться співробітництву.
·
Діти вчаться поводитися
нестандартно, бути винахідливими та співчувати іншим.
Переваги інклюзивної
освіти для педагогів та фахівців:
·
Педагоги інклюзивних класів
краще розуміють індивідуальні особливості учнів.
·
Педагоги оволодівають
різноманітними педагогічними методиками, що дає їм змогу ефективно сприяти
розвитку дітей з урахуванням їхньої індивідуальності.
·
Спеціалісти (медики, педагоги
спеціального профілю, інші фахівці) починають сприймати дітей більш цілісно, а
також вчаться дивитися на життєві ситуації очима дітей.
Як оформити дитину
з особливими освітніми потребами на
інклюзивне навчання?
Якщо у Вашої дитини є
особливості в розвитку, зверніться до ІРЦ (інклюзивно-ресурсний центр) для
отримання Висновку, який дає Статус дитини з ООП (особливі освітні потреби).
Згідно ЗУ «Про освіту» лише
батьки можуть обирати форму (індивідуальну, інклюзивну,
спеціальну, інтегровану) навчання та заклад освіти.
До основного пакета документів
додається Висновок ІРЦ про комплексну оцінку розвитку дитини.
Кожна дитина з особливими освітніми
потребами має право навчатися у закладі освіти за місцем проживання
на інклюзивному навчанні.
Дитина з ООП має
право проживати в сім’ї і відвідувати заклад освіти за місцем проживання та
отримувати психолого-педагогічну підтримку, в тому числі – за інклюзивною
формою.
Адміністрація закладу освіти
зобов’язана організувати інклюзивне навчання для дитини з ООП, батьки якої подали відповідну Заяву та Висновок ІРЦ.
ІНКЛЮЗІЯ:
ІНКЛЮЗИВНЕ НАВЧАННЯ В ЗАКЛАДАХ ОСВІТИ
У закладах загальної середньої
освіти та дошкільної освіти передбачена така форма організації освіти, як
інклюзивна. Інклюзивна освіта означає створення умов для отримання, засвоєння і
використання знань дітьми з особливими освітніми потребами.
Інклюзивне
навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі
забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем
проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу.
Інклюзивна
освіта — це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби всіх
учнів, вносить необхідні зміни до навчальної програми та ресурсів, щоб
забезпечити рівні можливості.
Інклюзивне навчання:
Ґрунтується на правах людини і
принципах рівності.
Спрямоване на всіх дітей і
дорослих, особливо тих, хто є виключеним з загальної системи навчання.
Це процес усунення бар’єрів в
системі освіти та системі підтримки.
Основа інклюзивного навчання
Всі учні:
Можуть навчатися різними методами і
в різний період часу.
Мають індивідуальні здібності й
особливості.
Хочуть відчувати, що їх розуміють і
цінують.
Мають різне походження і бажають,
щоб їх відмінності поважалися.
Пізнають скрізь.
Хто такі діти з особливими
потребами?
Термін «діти з особливими
потребами» стосується дітей до 18 років, які потребують додаткової навчальної,
медичної і соціальної підтримки з метою покращання здоров’я, розвитку,
навчання, якості життя, участі в соціумі, тобто включення.
Переваги інклюзивного навчання:
-всі діти отримують користь від
інклюзивного навчання. Воно дозволяє їм:
-розвивати індивідуальні сильні
сторони і таланти.
-приймати всіх дітей без виключення
в загальноосвітню шкільну систему і суспільство.
-працювати над досягненням
індивідуальної мети беручи участь в житті громади та їхнього класу.
-залучати батьків в процес навчання
і життя школи.
-розвивати культуру поваги і
належності до школи. Мати можливість навчатися і поважати різні здібності
інших.
-створювати дружні стосунки з
іншими дітьми
-позитивно впливати на школу,
громаду та поважати різноманіття та включення на більш широкому рівні.
Перелік документів при влаштуванні
дитини з особливими потребами у заклади освіти:
До заяви батьків або законних
представників додаються:
-медична довідка з висновком лікаря
-свідоцтво про народження або
паспорт
-висновок Інклюзивно-ресурсного
центру (далі ІРЦ)
-якщо дитина має інвалідність,
додаються відповідні підтверджуючі документи (копія індивідуальної програми
реабілітації дитини)
Для отримання висновку ІРЦ,
потрібно пройти комплексну психолого-педагогічну оцінку розвитку дитини в
Інклюзивно-ресурсному центрі. Оцінку проводять фахівці (консультанти):
практичний психолог (оцінка
когнітивної та емоційно-вольової сфери)
вчитель-логопед (оцінка
мовленнєвого розвитку)
вчитель-дефектолог (оцінка
освітньої діяльності)
вчитель-реабілітолог (оцінка
фізичного розвитку)
ПЕРЕЛІК ДОКУМЕНТІВ для проходження
комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини:
-Паспорт, що засвідчує особу одного
з батьків або законних представників
-свідоцтво про народження дитини
(від 14 років паспорт дитини)
-довідку 027 (виписка з історії
розвитку) або форма 112/0
-психолого-педагогічна
характеристика дитини
-індивідуальна програма
реабілітації (за наявності)
-додаткові обстеження (за
наявності)
-зошити з рідної мови/математики/
результати навчальних досягнень/малюнки
-попередні рекомендації щодо
проведення оцінки/висновки відповідних фахівців щодо результатів надання
корекційних та психолого-педагогічний послуг (за наявності)
-попередній висновок ІРЦ (за
наявності).
Особливості організації
інклюзивного навчання у загальноосвітній школі
Організація інклюзивного навчання в
умовах загальноосвітнього навчального закладу визначає ряд проблем:
– недостатню готовність і
фінансування навчальних закладів навчання дітей з особливими освітніми
потребами;
– неготовність педагогічних
працівників, класних керівників, учителів до викладання дітям, які мають
особливі освітні проблеми;
– неадекватне сприйняття дітей з
вадами їхніми однолітками;
– спілкування з батьками, адже
кожен вимагає максимальної уваги саме до своєї дитини.
Разом з тим, існують значні
переваги упровадження інклюзивної освіти:
– розуміння суспільством проблем
інвалідів, особливо проблем дітей з обмеженими освітніми можливостями;
– розвивається упевненість дітей
самих у собі;
– спілкування з ровесниками;
– виховання співчуття і розуміння
проблем дітьми вікової норми.
– отримання повноцінної освіти.
Освіта дітей з обмеженими освітніми
потребами організовується спільно з іншими учнями у загальноосвітній школі
(інклюзивна школа) -заклад, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно
від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших
особливостей. Тому потребує реструктуризації культурно-освітнього середовища,
охоплюючи приміщення школи, педагогічний колектив, учнів та їх батьків.
В інклюзивній школі створюються
найоптимальніші (спеціальні) умови здобуття освіти зазначеними дітям. Процес
створення необхідних умов відбувається для того, щоб інклюзія дітей з
особливостями життєдіяльності в системі соціальних відносин в освітньому середовищі
проходив максимально ефективно, адже він є надзвичайно складним.
Для цього керівникам
загальноосвітніх закладів необхідно подбати про забезпечення:
– безперешкодного доступу до
будівель та приміщень навчального закладу дітей з порушеннями опорно-рухового
апарату, зокрема тих, що пересуваються на візках, та дітей з вадами зору;
– відповідними педагогічними
кадрами;
– необхідними навчально-методичними
і наочно-дидактичними посібниками та індивідуальними технічними засобами
навчання;
– психолого-педагогічний супровід
дітей з особливими освітніми потребами;
– психологічну підтримку педагогів;
– облаштування кабінетів
дефектології, психологічного розвантаження, логопедичний для проведення
корекційно-розвиткових занять.
Отже, під спеціальними умовами для
отримання освіти дітьми з обмеженими освітніми потребами, так і для нормативних
дітей, з якими вони навчаються в одному класі, розуміються сукупність таких
заходів, котрі сприятимуть ефективному навчанню, вихованню та розвитку учнів з
обмеженими можливостями здоров'я, та не перешкоджають навчання інших здорових
дітей.
Спеціальні умови, які відповідають
потребам і можливостям усіх дітей можна умовно розділити на педагогічні,
психологічні та соціальні.
Педагогічні умови включають в себе
використання спеціальних освітніх модифікованих програм, підручників,
навчальних посібників і дидактичних матеріалів, спеціальних технічних засобів
навчання колективного та індивідуального користування, надання послуг асистента
(помічника) і адаптованих методів навчання і виховання, які надають необхідну
допомогу. Адаптована освітня програма – освітня програма, модифікована для
навчання осіб з обмеженими освітніми можливостями з урахуванням особливостей їх
психофізичного розвитку, індивідуальних можливостей і при необхідності
забезпечує корекцію порушень розвитку та соціальну адаптацію зазначених осіб;
Психологічні умови передбачають
створення:
– толерантного освітнього
середовища. Певні аспекти толерантності відображено у працях психологів Б.
Ананьева, О. Асмолова, І. Беха, О. Кононко, А. Маслоу, та інших..
Поняття толерантності ототожнюється
у деяких визначеннях з поняттям терпимості. Толерантне ставлення учителя
початкової ніколи до молодших школярів означає, розуміння дітей, позитивного
ставлення до них; це і соціальна цінність, що забезпечує права учнів
інклюзивного класу, свободу і безпеку, і визнання їх переконань та інтересів, а
також організації варіативного навчального процесу;
– емоційно наповненого освітнього
середовища. Спрямованого на стимулювання і мотивацію усіх учасників навчального
процесу до ефективної комунікації з учителем, а відтак і успішного навчання;
– використання стимулів, котрі
підвищують пізнавальну активність молодших школярів в інклюзивному класі;
– виявлення особливостей характеру
у дітей з особливими освітніми потребами, причин утруднення у здійсненні
пізнавальної діяльності, спілкування і взаємодії в колективні молодших школярів
Соціальні умови, які забезпечення
доступу у будівлі організацій, що здійснюють освітню діяльність, безперешкодне
переміщення у самій школі та інші умови, без яких неможливе або утруднене
освоєння освітніх програм.
Отже, важливою умовою інклюзивної
освіти є безбар'єрне соціально-культурне середовище, а саме архітеркурна
доступність навчального закладу.
Вхід до школи:
– продублювати сходи пандусом
(пандус має бути пологим, 10-12 градусів);
– прибрати пороги;
– ширина дверей має бути 90-95 см;
– уздовж коридорів бажано зробити
бильця;
– добре і бажано, щоб був
передбачений ліфт.
Шкільна роздягальня:
– виділити зону, відокремлену від
проходів;
– обладнати бильцями, лавочками,
гачками (можна відвести окрему кімнату).
Кімната гігієни:
– варто передбачити окрему кабіну;
– ширина від 1,65 м;
– глибина 1,8 м;
– ширина дверей від 90 см;
– кабіна має бути оснащена
бильцями, підвісними трапеціями;
– раковина, дзеркало, сушка для
рук, туалетний папір на висоті 0,8 м.
Шкільна їдальня:
– бажано відвести окрему зону;
– ширину приходів рекомендується
збільшити до 1,1 м;
– бажано, щоб столи знаходилися
недалеко від буфетної стійки;
– водночас не варто розміщати дітей
з особливими освітніми потребами окремо від решти однокласників;
– бажано, щоб дітям з особливими
освітніми потребами допомагали чергові старшокласники.
Шкільна бібліотека:
– варто обладнати вільний доступ до
самої бібліотеки і читального залу;
– стійку для видачі книг
рекомендується обладнати на висоті від 0,7 м;
– картотеку, книги варто розмістити
у межах зони досяжності (не вище 1,2 м, при ширині проходу не менше 1,1 м);
Класні кімнати:
– важливо врахувати, що дитині
необхідний додатковий простір;
– окрема парта чи стіл;
– мінімальний розмір зони біля
парти – 150 на 150 см;
– варто передбачити додатковий
простір (для зберігання інвалідного візка, тростинки, милиць);
– ширина проходу між партами не
менше 90 см;
– ширина вхідних дверей не менше 90
см, без порогу;
– дошку слід повісити нижче, прохід
має бути вільним.
Коли до школи приходить дитина зі
зниженим зором, варто пам'ятати, що вона відчуватиме труднощі в орієнтації у
просторі. Тому, для комфортного перебування у школі їй необхідна відповідна
допомога.
На початку навчального року з
дитиною потрібно обійти приміщенням школи (влаштувати екскурсію) для того, щоб
вона запам'ятала місцезнаходження кабінетів і приміщень, якими вона
користуватиметься (класів, роздягалень, їдальні тощо). Якщо місцезнаходження цих
приміщень зміниться, потрібно ще кілька разів пройти за новим маршрутом.
Крайні сходинки при вході до школи
необхідно пофарбувати у контрастні кольори, щоб дитина зі зниженим зором мала
змогу орієнтуватися на них. Обов'язково потрібні бильця по обидва боки сходів
на висоті 70 і 90 см (для дітей молодших класів – 50 см). Найзручнішими є
бильця круглого перерізу з діаметром не менше 3-5 см. Довжина билець має бути
більшою за довжину сходів на ЗО см з кожної сторони. Двері також краще зробити
контрастного кольору. Якщо двері скляні, то на них яскравою фарбою потрібно
позначити частини, які відчиняються.
Уздовж коридорів (по всьому
периметру) можна зробити бильця, щоб дитина з порушеннями зору могла
орієнтуватися у приміщенні школи, тримаючись за них. Ще один спосіб полегшити
орієнтацію у приміщенні школи – використати різноманітне рельєфне покриття підлоги
– зі зміною напрямку змінюється і рельєф підлоги. Це може бути кахель для
підлоги чи килимові доріжки різної текстури.
Сходи всередині школи, як і при
вході, потрібно пофарбувати у яскраві контрастні кольори і обладнати бильцями.
Окрім цього можна організувати
чергування старшокласників, які по черзі супроводжуватимуть дитину сходами.
Бажано, щоб таблички на кабінетах були написані крупним шрифтом контрастних
кольорів (або шрифтом Бранля).
У роздягальнях для школярів з
порушеним зором потрібно виокремити зону поодаль від проходів і обладнати її
бильцями, лавками, поличками і гачками для сумок, одягу тощо. Бажано, щоб цією
зоною користувалися лише ці діти. Необхідно кілька разів провести дитину до
цього місця, щоб вона його запам'ятала.
Для створення доступного і
комфортного середовища у класі рекомендується обладнати індивідуальні учнівські
місця та виділити їх рельєфною фактурою поверхні підлоги або килимовим
покриттям.
Необхідно звернути увагу на
освітлення робочого місця дитина. Написане на дошці слід завжди озвучувати для
того, щоб учень міг отримати повну інформацію. Парта дитини зі зниженим зором
має розташовуватися в місці, яке визначить офтальмолог (це не завжди перший
ряд). Коли використовується лекційна форма занять, такому учневі доцільно
дозволити користуватися диктофоном – це його спосіб конспектувати.
Бажано, щоб посібники, які
використовуються на різних уроках, були не лише наочними, а й рельєфними чи зі
збільшеним шрифтом.
Головна проблема для таких дітей –
отримання інформації в тому ж обсязі, що й решта учнів. Найкраще, аби дітям
цієї категорії у звичайній школі допомагали навчатися сурдопедагоги чи
сурдоперекадачі. Але, ймовірніше, до звичайної школи прийде дитина, яка вже
володіє навичками спілкування: може говорити, трохи чути і читати по губах.
Перед тим, як почати її навчати, з'ясуйте, якими навичками вона володіє, як
краще організувати навчальний процес і її спілкування з однолітками.
Спілкуючись із дітьми з порушеннями
слуху, потрібно говорити дуже чітко (однак, не потрібно кричати), не забувати
дублювати сказане (письмово чи перефразовуючи інформацію), особливо якщо справа
стосується термінів, правил, інструкцій тощо. Навчальні фільми, по можливості,
мають супроводжуватися субтитрами.
Для того, щоб діти з порушеннями
слуху краще орієнтувалися, у класі варто встановити сигнальні лампочки, що
сповіщатимуть про початок і кінець уроку. Дитину із порушенням слуху краще
посадити за першу парту. Місця для тих, чий слух знижений значною мірою, можуть
бути обладнані електроакустичними приладами та індивідуальними навушниками.
Для безпеки і можливості рухатися
без перешкод шкільною територією для дітей з особливими потребами, передусім,
варто передбачити рівне, асфальтоване покриття пішохідних доріжок. Невеликі
перепади рівнів слід вирівняні.
Ребра решіток на пішохідних
доріжках мають розміщуватися перпендикулярно напрямку руху і на відстані один
від одного не більше 1,3 см. У кількох місцях з бордюрного каменю тротуару має
бути спеціальний з'їзд з нахилом (як у пандуса, не більш 1:10, ширина – не менш
90 см).
Дітей із повною або частковою
втратою зору необхідно провести територією, щоб вони запам'ятали маршрут і
перешкоди.
Про перешкоду, перехід тощо можуть
попереджати різноманітні фактури поверхневого шару покриття доріжок і
тротуарів, рельєфні смуги, яскраві контрастні кольори. Оптимальними для
маркування вважаються яскраво-жовтий, яскраво-помаранчевий та яскраво-червоний
кольори.
Найважливіше – створити загальну
атмосферу. Якщо до такої дитини ставитися як до звичайного школяра (з певними
особливими потребами), то таке ставлення передається й іншим вчителям та
однокласникам дитини. Діти надаватимуть посильну допомогу і учень з особливими
потребами почуватиметься вільно, а ставлення однокласників до спеціальних
архітектурних умов та обладнання буде більш бережним і вони довше
залишатимуться в хорошому стані.
Необхідно залучати дитину з
особливими потребами до всіх видів діяльності (урочної, позаурочної та
позакласної). При цьому необхідно сформувати в однокласників ставлення до неї
як до рівної і, водночас, як до людини, якій буває потрібна допомога та підтримка.
Цей настрій у класі залежить від учителів та адміністрації школи. Важливим при
цьому буде дотримання загальних правил спілкування з дітьми з обмеженими
можливостями життєдіяльності.
Поради вчителям загальноосвітніх
шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби:
– коли ви розмовляєте з людиною або
дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертайтеся безпосередньо до
неї, а не до особи, яка її супроводжує, батьків або сурдоперекладача;
– при знайомстві цілком природно
потиснути руку людині з інвалідністю – навіть ті, кому важко рухати рукою, або
ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що
допустимо;
– коли ви зустрічаєтеся з людиною,
яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з
вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в
даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;
– пропонуючи допомогу, почекайте,
поки її приймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зрозуміли, не
соромтеся – перепитайте;
– звертайтеся до дітей з особливими
освітніми потребами по імені, а до підлітків – як до дорослих;
– спиратися або виснути на чиїйсь
інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові.
Інвалідна коляска – це частина недоторканного простору людини, яка її
використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково пояснити іншим дітям;
– розмовляючи з людиною, яка зазнає
труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки
вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся
перепитувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;
– коли ви говорите з людиною, яка
користується інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так,
щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому
співрозмовнику не доведеться закидати голову;
– щоб привернути увагу людини, яка
погано чує, махніть їй рукою або доторкніться до плеча. Дивіться їй прямо в очі
й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть
читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся
так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам
нічого не заважало і ніщо не закривало вас;
– не бентежтеся, якщо випадково
сказали: "Побачимося" або: "Ви чули про це...?" тому, хто
насправді не може бачити або чути.
Дуже важливо навчитися правильно
висловлюватися про дітей з особливими освітніми потребами. До прикладу, замість
фрази "Цей учень не може ходити" краще сказати так: "Цей учень
користується ходунком і кріслом-візком".
Отже, організація і забезпечення
означених умов у загальноосвітньому навчальному закладі, сприяють наданню
допомоги дітям, що мають обмежені освітні потреби:
• розвитку особистості кожної
дитини з урахуванням її індивідуальних фізичних і розумових можливостей;
• здійснення повноцінної соціальної
адаптації у класі однолітків;
• проведення
корекційно-педагогічної, психологічної роботи;
• надання моральної допомоги і
підтримки батькам (законним представникам) дитини, їх консультування з питань
виховання дитини у родині.
При цьому, запровадження
інклюзивної освіти сприятиме реалізації прав дитини на рівний доступ до освіти,
визначений нормативними документами про інклюзивну освіту в Україні.
Основні методи і форми інклюзивного
виховання
Методи інклюзивного виховання. Саме
за допомогою методів виховання у вчителя є можливість коригувати поведінку та
розвиток дітей, формувати необхідні якості особистості, ціннісні орієнтації,
збагачуючи при цьому досвід діяльності, спілкування та відносин.
Метод інклюзивного виховання –
спосіб діяльності вихователя і вихованців з метою досягнення поставленої
корекційно-виховної мети.
У соціально-педагогічній діяльності
вчителя початкових класів актуальними методами інклюзивного виховання є методи,
котрі умовно можна класифікувати на:
1. Методи формування свідомості:
бесіда, диспут, лекція, приклад, пояснення, переконання.
2. Метод організації діяльності та
формування суспільної поведінки особистості: вправи, привчання, виховні
ситуації, приклад.
3. Методи мотивації та
стимулювання: вимога, громадська думка. Вважаємо, що неприпустимо застосовувати
в інклюзивному вихованні методи емоційного стимулювання – змагання, заохочення,
переконання.
4. Метод самовиховання:
самопізнання, само оцінювання, саморегуляція.
5. Методи соціально-психологічної
допомоги: психологічне консультування, аутотренінг, стимуляційні ігри.
6. Спеціальні методи: патронат,
супровід, тренінг, медіація.
7. Спеціальні методи педагогічної
корекції, запропоновані І. Подласим, які варто використовувати для
цілеспрямованого виправлення поведінки або інших порушень, викликаних спільною
причиною. До спеціальних методів корекційної роботи належать: суб'єктивно-прагматичний
метод, метод заміщення, метод "вибуху", метод природних наслідків і
трудовий метод.
Варто використовувати в
інклюзивному вихованні і традиційну класифікація методів навчання і виховання:
словесні (бесіди, розповіді); наочні (відвідування музеїв, театрів, картинних
галерей, виставок та кінотеатрів); практичні (ігри, праця, конкурси).
Форми організації процесу
інклюзивного виховання – спосіб доцільної організації колективної та
індивідуальної діяльності вихованця через виховний захід (організована дія
колективу) чи виховну справу (частина від загальної виховної роботи). їх
класифікація здійснюється за різними ознаками: кількістю учнів, напрямами
діяльності, характером змісту, структурою. Традиційну класифікацію форм
організації виховання складають масові, групові, мікрогрупові та індивідуальні
формами.
До прикладу, масові свята, які
організовуються як дні, тижні, місячники підвищеної уваги до поезії, музики,
театру, кіно, дитячої книги тощо. У них беруть участь всі учні школи;
індивідуальні. позакласне читання, колекціонування, гра на музичних інструментах,
вишивання, малювання, колекціонуванням марок (філателія), монет (нумізматика),
художніх листівок, плакатів, репродукцій, збиранням колекцій мінералів, плодів,
насіння; конкурси дитячого малюнка, художніх робіт, технічних конструкцій;
групові: брейн-ринги, КВК, конкурси- вікторини, гра “Щасливий випадок”, гра
“Поле чудес”, гра “Слабка ланка”, рольові ігри тощо.
Ефективність колективних, групових
та індивідуальних форм організації виховної роботи зростає, якщо вони
застосовуються у системі, пов'язані між собою і доповнюють одна одну.
Виховання молодшого школяра, а
відтак і його соціалізація, відбувається через діяльність. У залежності від
діяльності, яка є головною на певній стадії виховання, умовно класифікують
наступні форм організації інклюзивного виховання:
1. Позакласна пізнавальна
діяльність. Навчаючись у загальноосвітній школі діти з особливими можливостями
включаються у загальношкільні позаурочні заходи: участь в олімпіадах і
конкурсах, концертах, конференціях. Долучаються до участі у загальношкільних лінійках,
присвячених різним акціям (перший і останній дзвінок, Свято Букваря, День знань
та ін). У початковій школі проводяться: – тематичні свята: Свято Матері; –
народознавчі свята: Свято святого Миколая, Великдень; – державні свята: День
Перемоги, День Незалежності, День Конституції; – професійні свята: День
Вчителя, день космонавтики.
2.Спортивна діяльність. У школі
повинні працювати гуртки і секції, у яких діти з обмеженостями життєдіяльності
можуть розвивати свої спортивні здібності. Велику роль у вихованні відіграє
позитивний приклад. Прикладом стійкості і мужності є герої Олімпіади та
особливо герої Паралімпіади.
3. Художня діяльність. Гуртки
образотворчого мистецтва і прикладної творчості доступні усім дітям, включених
в інклюзивний освітній процес. До прикладу:
– малюнок відображає думки,
почуття, внутрішній світ школяра, у ньому зображується важкі життєві ситуації,
проблеми особистісних стосунків. Засоби мистецтва сприяють подоланню внутрішніх
бар'єрів, зміні себе, стресів, страхів та інших психологічних проблем. Процес
малювання впливає на розвиток дрібної моторики рук і пальців, руховій
координації ока. При допомозі малювання дитини сприймає колір, форму, величину,
положення предмету у просторі;
– оріґамі – мистецтво складання
паперу. Метою цього мистецтва є створення витворів шляхом використання схеми
геометричних згинів і складок. Заняття орігамі зменшують рівень тривожності,
допомагають забути біль і горе, підвищують самооцінку, сприяють налагодженню
дружніх відносин, взаємодопомоги в колективі. При цьому зникає почуття
ізольованості, налагоджується спілкування. Ефект посилюється, якщо застосувати
рухливі фігурки орігамі, такі як стрибаюча жаба, каркаюча ворона, журавлик, що
махає крилами та ін.;
– костюмовані постановки,
презентації, відео, кольорові ілюстрації і інші елементи наочності, спрощені
майстер-класи рукоділлям.
– читання книг. Найактивніше варто
використовувати навчальні навички: повторення, переказ, відгадування загадок,
скороговоріння, заучування напам'ять. Книги, особливо про дітей-інвалідів, дуже
потрібні, як здоровим читачам, так і дітям з особливими освітніми потребами:
вони допомагають виховувати увагу і доброту до людей, вчать відповідальності і
взаємодопомоги. Саме тому, у систему класних годин уроків позакласного читання
у початковій школі варто включати казки Г.Х. Андерсена "Ангел", В.
Катаева "Цвєтік-семицвєтік", Д. Мамина-Сибіряка "Сіра
Шийка", В. Сухомлинського "Ґавеня і соловей", українська народна
казка "Кривенька качечка" та ін..
4. Ціннісно-орієнтувальна
діяльність – бесіди, диспути щодо проблем життя, бесіди, зустрічі з цікавими
людьми, рольові ігри тощо.
5. Вільне спілкування як обмін
інформацією і як взаємодія, передбачає перегляд і аналіз кіно-і діафільми,
репродукції творів видатних художників, обговорення прочитаних творів, книг,
журнальних чи газетних статей, прослуховування фонозаписів, виступи запрошених
та учнів класу. Класна година як одна з форм позакласної виховної роботи, вона
передбачає створення оптимальних умов для продуктивного спілкування класного
керівника з учнями з метою формування у них соціальної зрілості.
Отже, визначальними формами і
методами виховання молодших школярів в інклюзивному класі є методи, котрі
розраховані на довготривалі терміни, поєднують індивідуальні когнітивні,
емоційно-вольові, конативні процеси та досвід і, разом з тим, є корекційного спрямування.
У процесі соціально-педагогічної діяльності вчитель повинен створити відповідні
умови, що допоможуть кожній дитині саморозвиватися, самостверджуватися і
самоактуалізовуватися.
Хто такі діти «з особливими
освітніми потребами»?
Інклюзія (англ. inclusion —
включення, залучення) — процес збільшення залученості всіх громадян до
активного соціального життя. І йдеться не лише про людей з інвалідністю.
Інклюзивну освіту часто сприймають
виключно як навчання дітей з інвалідністю. Але це стереотип: поняття
інклюзивної освіти значно ширше. Базова концепція інклюзивної освіти (ІО) — це
дотримання прав усіх дітей без винятку на здобуття якісної освіти.
Коли наші вчителі говорять про
дітей з особливими освітніми потребами, я часто чую: «інклюзятки». Будь ласка,
не припускайтеся цієї помилки. Адже дитина з особливими освітніми потребами —
це людина до 18 років, що потребує додаткової підтримки в освітньому процесі.
Хто це може бути:
·
діти з інвалідністю;
·
діти-біженці;
·
діти-мігранти;
·
діти, що належать до етнічних,
релігійних і мовних меншин;
·
діти з неблагополучних та
малозабезпечених сімей;
·
безпритульні діти;
·
діти із захворюваннями ВІЛ/СНІД;
·
діти-сироти.
Навіть дитина, яка на певний час
випала з освітнього процесу через хворобу чи інші причини, на якийсь період теж
стає дитиною з особливими освітніми потребами. Адже не встигає за навчальним
матеріалом і потребує додаткового часу, щоб наздогнати однолітків.
На жаль, багато українських
педагогів вживають фразу «інклюзивні діти». Це неправильно. Інклюзія — процес.
Тож «інклюзивної дитини» не може бути, як і «інклюзятка».
Так само непокоїть фраза про
«особливі потреби» та «особливі умови для дітей з інвалідністю». Шановні, сходи
з пандусом — це не «особливі умови», а необхідність і стандарт. Це зручно і
потрібно для тих, хто прийшов до закладу з велосипедом, на милицях чи на
високих підборах, а, може, з валізою. Усі ці люди залюбки скористаються
пандусом.
Якщо в класі учень з особливими
освітніми потребами:
7 правил вчителя
Правило № 1
Акцент на дитину
Пам’ятайте: перед вами — дитина, а
не її особливості. Дитина з інвалідністю — окрема особистість з інтересами й
уподобаннями. Нам варто змінити фокус із того, що дитина НЕ МОЖЕ, і
сконцентруватися на тому, що вона МОЖЕ.
Вчителям варто сприймати
індивідуальні відмінності учнів як корисний ресурс, а не як проблему.
Правило № 2
Знайомство
Ще до того, як до класу прийде
учень з особливостями розвитку, в колективі слід створити сприятливу й дружню
атмосферу. Для цього вчителю варто організувати окрему зустріч чи мінітренінг
для батьків класу, щоб пояснити, у чому полягає особливість розвитку чи
поведінки дитини з інвалідністю. Можна переглянути разом ролики про інклюзивне
навчання чи конкретно про особливості розвитку або психіки саме цього
учня-новачка.
Також вчителю добре було б
познайомитися з батьками учня та розповісти, як все влаштовано в школі. А ще —
детально поговорити про дитину. Адже побоювання вчительки інклюзивного класу
теж можна зрозуміти: а раптом щось піде не за планом?
Буває і так, що батьки,
наслухавшись різних історій, можуть навмисне приховати частину інформації,
мовляв, «щоб дитину взяли до школи». Тож адміністрація школи має потурбуватись
про створення атмосфери під час співбесіди з батьками, щоб ті відчули: вони прийшли
в дружнє середовище, де їх готові не тільки слухати, а й чути.
Правило № 3
Розмова з майбутніми однокласниками
Батькам учнів варто поговорити
вдома з дітьми: «До вас прийде дівчинка, яка погано бачить. Вона сидітиме за
першою партою, а її зошит буде відрізнятись від твого». Або ж: «Разом із тобою
у класі навчатиметься хлопчик з аутизмом. Він користуватиметься спеціальними
книгами/картками. Буде добре, якщо ти і твої друзі приглядатимете, щоб ці речі
завжди були поряд з ним. Або: «Якщо твоя нова однокласниця говоритиме замість
слів певні звуки — це не тому, що вона якась невихована чи «не така». Вона
просто не може інакше. У когось низький чи високий зріст, волосся — руде чи
кучеряве. Ми різні, і в цьому особливість цієї дитини».
Правило № 4
Анкета із секретами
До першого знайомства з учителем
батькам учня з інвалідністю варто розробити детальну анкету, яка розповість про
всі важливі аспекти в спілкуванні з їхньою дитиною.
Саме так вчитель дізнається, що
подобається цій дитині, а що ні. До прикладу, дитина потребує, щоб вчитель
сідав поряд з нею, а не навпроти. Або ж не любить гучні звуки, тому треба
подумати, як приглушити звук дзвоника в класі, щоб це не стало негативним
тригером.
Правило № 5
Визначити суперсилу дитини
Гарний спосіб допомогти влитись у
клас дитині з особливостями розвитку — визначити її суперсилу. Наприклад, вона
вміє робити щось, чого інші не вміють. Дитина з порушеннями слуху користується
жестовою мовою. «Чи знаєте ви хоча б одне слово жестовою мовою? Чи можете
прочитати щось за допомогою шрифта Брайля? Тоді можете навчитись у нашого
нового однокласника».
Правило № 6
Спокійно реагувати
Буває, що дитина з особливими
освітніми потребами поводиться нестандартно: щось викрикує, ховається під стіл,
закриває обличчя руками чи навіть падає. Вчителю варто налаштуватись на
спокійну реакцію в таких випадках. Якщо дитина потребує допомоги — надати її і
спокійним тоном проговорити: «Все нормально, так буває». Або сказати: «Окей,
зараз Олесику комфортніше посидіти під столом».
Правило № 7
Командна робота
Дитина з особливими освітніми
потребами має бути максимально залучена в процеси, що відбуваються в класі.
Якщо це вечірка — дитина може допомогти створити декор, вийти на сцену та
проявити будь-який зі своїх талантів.
Якщо це спортивні змагання — дитина
з інвалідністю може вболівати за свій клас, тримаючи плакат. Головне — залучати
учнів з ООП максимально, не відсторонювати й не ігнорувати.
Терміни для освітян, щоб впевнено
комунікувати про інклюзію
Особи з інвалідністю
Особи з такими стійкими фізичними,
психічними, інтелектуальними або сенсорними порушеннями, що вони під час
взаємодії з різними бар’єрами (архітектурними, освітніми, соціальними) можуть
заважати повній та ефективній участі особи в житті суспільства нарівні з іншими
(Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю).
Інтегроване навчання
Навчання та виховання дітей з
різними порушеннями психофізичного розвитку в установах загальної системи
освіти разом з дітьми, які нормально розвиваються.
Корекційне навчання
Вид навчання, що має на меті
часткове або повне подолання вторинних відхилень у розвитку учня, зумовлених
порушенням розвитку.
Інклюзивне освітнє середовище
Сукупність умов, способів і засобів їх реалізації для спільного навчання, виховання та розвитку здобувачів освіти з урахуванням їхніх потреб та можливостей.