Ти
кажеш, не було голодомору?
І
не було голодного села?
А
бачив ти в селі пусту комору,
З
якої зерна вимели до тла?
Як
навіть мариво виймали із печі
І
забирали прямо із горішків.
Окрайці
виривали з рук малечі,
Із
торбиночок нужденних стариків
Ти
кажеш, не було голодомору?
Чого
ж тоді, як був і урожай,
Усе
суціль викачували з двору,-
Греби,
нічого людям не лишай!
Хто
ж села, вимерлі на Україні,
російським
людом поспіль заселяв?
Хто?
На чиєму це лежить сумлінні?
Імперський
мотлох світ нам затуля!
Я
бачив сам оту зловісну пору
І
пухлих, і померлих на шляхах.
І
досі ще стоять мені в очах....
А
кажеш - не було голодомору?
Дмитро
Білоус.
Щороку ми вшановуємо пам'ять жертв Голодоморів. Це страшна сторінка наші історії, що забрала мільйони невинних життів. Зло лишилося не покараним. І ми продовжуємо платити за це. Гіркі жнива нашої історії тривають.
