Вже кілька років у кабінеті зарубіжної літератури на стіні висить незвичайна карта України. Незвичайна тим, що вона вишита. І це робота нашої колеги Мартинюк  Наталії Василівни. Ось її розповідь про свою роботу:

- Я не належу до тих людей, для яких ні дня без голки. Я вишиваю за настроєм. Якщо мені сподобалася робота, лише тоді. А от ідея вишитої України захопила мене вже декілька років перед тим.  Для цього познайомилася з технікою вишивання різних регіонів країни.

Ця робота – стилізована вишивка хрестиком різних виробів. Якщо ми говоримо про Сумщину, то це знамениті Кролевецькі рушники. А коли йде мова про Крим – то це відома на весь світ традиційна кримськотатарська  вишивка золотими нитками – орнек.

Наше Полісся – це квітучий льон, тому для   зображення Волині я взяла їхню традиційну вишивку синім по білому. Мене вразила легенда про оригінальну борщівську вишивку. Говорять, що у 17 столітті татари вбили все чоловіче населення села, а жінки у знак жалоби заприсяглися сім поколінь носити сорочки, вишиті чорними нитками. Така вишивка предсталяє Тернопільщину. 

Закарпаття і Чернівці радують наше око різнобарв’ям кольорів та геометричним орнаментом.

Пташиний  орнамент присутній на вишиванках Херсонщини. А от у промислових районах України на вишиванках ми можемо побачити незвичні рослинні орнаменти, зокрема троянди, це пов’язано з тим, що сюди підприємець Брокар привозив сюди мило в оригінальних упаковках, як ми б тепер сказали , з піксельним зображенням троянд, і це найкраще підійшло для вишивання.

А що стосується нашої Черкащини, то тут, як і на всій середній Наддіпрянщині переважають геометричні малюнки: ромби, квадрати. І навіть, якщо і зображений виноград, хміль чи дубове листя, то воно також представлено у вигляді геометричних фігур.

Мабуть, жодна країна світу, крім нашої, не може представити таку різноманітну палітру вишиваних рушників, сорочок, як Україна. Робота була закінчена, але я подумала, що краще буде їй висіти не вдома, де бачитиме лише моя родина. Хай вона милує око і нашим учням у школі.